Беручи до уваги, що:

1) Згідно визначень в стандартних підручниках з економіки, економічне зростання – це збільшення виробництва і споживання товарів і послуг;

2) Економічне зростання відбувається тоді, коли спостерігається  примноження загального споживання продукту населенням і його споживання на душу населення;

3) Світова економіка зростає  як єдине ціле, що складається з сільського господарства, добувної, обробної промисловості та сектора послуг, які вимагають надходження матеріальних ресурсів  і створюють відходи;

4) Індикаторами економічного зростання зазвичай вважають збільшення реального валового внутрішнього продукту (ВВП) або реального валового національного продукту (ВНП);

5) Упродовж багатьох років економічне зростання залишається   основною метою багатьох країн і більшості урядів;

6) Базуючись на принципах фізики та екології можна твердити, що існують межі економічного зростання;

7) Стає все очевиднішим, що глобальне економічне зростання має негативний вплив на довгостроковий екологічний та економічний добробут.

Виходячи з сказаного,  наша позиція полягає в тому, що:

1) Існує фундаментальне протиріччя між економічним зростанням і охороною довкілля (напр., збереженням біорізноманіття, чистим повітрям і водами, стабільністю атмосфери);

2) Існує фундаментальне протиріччя між економічним зростанням і екологічними послугами (напр., запилення рослин, розкладання, регулювання клімату), що є основою людської економіки;

3) Технологічний прогрес має багато позитивних і негативних екологічних та економічних наслідків і не може бути узалежненим від узгодження конфлікту між економічним зростанням і довгостроковим екологічним та економічним благополуччям;

4) Економічне зростання, якщо керуватись як індикатором збільшенням ВВП, стає все більш небезпечною анахронічною метою, особливо в багатих країнах з широко поширеним достатком;

5) Економіка стійкого стану (тобто економіка з відносно стабільним, незначним  коливанням рівня  споживання  населенням  в цілому і рівнем споживання на душу населення) є життєздатною альтернативою для економіки зростання і стала більш  адекватною метою для великих, багатих економік;

6) У довгостроковій перспективі сталість економіки стабільного стану вимагає свого функціонування у невеликих розмірах, щоб уникнути порушень або скорочення екологічних та економічних можливостей протягом очікуваних або несподіваних подій шокового характеру, таких як посухи чи  дефіцит енергії;

7) Економіка стійкого стану не виключає економічного розвитку, як динамічного, якісного процесу, в якому можуть бути задіяні різноманітні технології і відносна вагомість окремих секторів економіки може еволюціонувати;

8) Після досягнення економіки стабільного стану, було б доцільним, щоб багаті країни  надали  допомогу іншим країнам у досягненні переходу від спрямування на економічне зростання до  спрямування на досягнення економіки стійкого стану, розпочинаючи з тих країн, які у даний час відзначаються  високим рівнем споживання на душу населення;

9) Для багатьох країн із широко поширеною бідністю, підвищення рівня  споживання на душу населення (або, навпаки, більш справедливий розподіл багатства), залишаються відповідною метою.

Підтримайте позицію на

Leave a Reply

Want to join the discussion?
Feel free to contribute!
(No profanity, lewdness, or libel.)

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *